Як потрібно спілкуватися батькам з дитиною в сім’ї, щоб вона почувалася щасливою
1. Створіть природні і доброзичливі умови спілкування в сім’ї.
2. Будьте тактовними та ввічливими один з одним.
3. Не сваріться та не сперечайтеся в присутності дитини.
4. Цікавтеся справами один одного.
5. Намагайтеся не критикувати один одного (чоловік дружину і навпаки).
6. Не робіть зауважень в присутності дитини.
7. Щодня сідайте разом з дитиною за стіл.
8. Обмінюйтесь думками, радьтеся з членами сім’ї, цікавтеся їх думкою.
9. Постарайтеся концентрувати свою увагу на кращих сторонах. Не концентруйтеся на дратівливих звичках когось із членів сім’ї. Долайте своє роздратування, зверніть увагу на картину в цілому, замініть негативні емоції в своїй свідомості позитивними.
10. Робіть компліменти членам сім’ї.
11. Діліться своїми радощами і смутком. Знання подій, що відбуваються в житті всіх членів сім’ї, створює єдність, оскільки у вас з’являється загальний фундамент для досягнення успіху в майбутньому.
12. Створіть такі умови в сім’ї, при яких дитина бачитиме її (сім’ю) в ідеалі.
Перший раз у п’ятий клас
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність – як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.
Як розмовляти з «важким » підлітком?
Під час розмови з підлітком необхідно позбутися повчального тону і приділити час і увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись деяких правил:
– поважати співрозмовника;
– говорити з ним як з рівним;
– аргументувати свою точку зору, залишаючи за підлітком право розділяти її або заперечувати;
– показувати, що він цікавий як людина й співрозмовник;
– дотримуватись кодексу честі;
– учитель має право бути некомпетентним у якійсь сфері життя і визнає таке саме право за підлітком;
– розмовляти тільки про те, про що підліток готовий говорити, «не лізти в душу», надати йому право на мовчання;
– бути готовим вислухати шокуючі подробиці життя підлітка й підтримати його;
– делегувати підлітку відповідальність за власну поведінку й ухвалення рішень;
– дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди;
– бути толерантним до звичок, способу життя та ідеалів співрозмовника.
Про що розмовляти з «важким» підлітком?
1. Навчання- улюблені й не дуже предмети, причини неуспіху, взаємини з учителями, участь у громадській роботі, випадки порушень дисципліни.
2. Плани на майбутнє щодо продовження навчання, вибору професії; здатність ураховувати майбутні труднощі й тверезо оцінювати свої можливості.
3. Взаємини з однолітками; перевага одного близького друга або компанії приятелів, становище серед товаришів, причини вибору приятелів за певними особистими якостями, за спільністю захоплень.
4. Захоплення сьогодні й у минулому ( під чиїм впливом було зроблено вибір, які досягнуті результати, чому захоплення забуто).
5. Взаємини з батьками, внутрішньо сімейні стосунки: склад родини ( хто названий першим, про кого забув згадати, хто займався його вихованням, найбільш близький член родини, з ким у родині конфліктні взаємини, причина конфлікту). Якщо родина розпалася, необхідно з΄ясувати, у якому віці був підліток, коли це сталося, його ставлення до розлучення батьків, чи підтримує контакт із тим з них, хто пішов із родини.
6. Порушення поведінки в минулому: прогули занять, дрібне хуліганство, паління, уживання алкоголю, знайомство з різними наркотичними засобами, втечі з дому, чи був затриманий або взятий на облік міліцією.
7. Найскладніші події в минулому й реакція на них. Наявність колись у минулому суїцид них думок. Перенесені захворювання: як вони позначилися на на навчанні й на становищі серед однолітків. Наявність сьогодні або в минулому порушень сну, апетиту, самопочуття та настрою.
8. Сексуальні проблеми:
– перша закоханість і пов΄язані із цим психічні травми;
– самооцінка своєї привабливості;
– початок статевого життя та потайливе побоювання із приводу своєї сексуальної неповноцінності.
Метою бесід з підлітками є з΄ясування фактора ризику. Фактор ризику- це зв΄язок між характеристиками індивіда, групи або середовища й підвищеною ймовірністю порушень у певний момент.